Цвинтар сформувався за часів Першої світової війни і використовувався для поховань полонених солдатів, які утримувалися у міловицьких таборах. Полонені були представниками різних народностей та віросповідань, але найбільшу кількість полонених складали італійці. Їх поховання налічує більше 5 000 осіб. Зараз територія цвинтаря належить Італійській Республіці, а тому цвинтар називається “Італійським”. За період Першої світової війни на цьому цвинтарі було поховано 521 солдат царської армії, серед яких були й українці. Пам'ять загиблих воїнів вшанована гранітним обеліском “Русскимъ воинамъ 1914-1918”, який розташовано вглибині цвинтаря. Поблизу нього знаходяться кілька менших безіменних обелісків. Кілька імен похованих солдатів царської армії збереглися у приватному архіві місцевого історика Алеша Кубіша, дід якого був начальником міловицького табора військовополонених.

Після закінчення Першої світової війни інфраструктуру табору було використано для інтернованих українських вояків УНР, зокрема солдатів Першої гірської бригади, батарей Хирів, Крукеничі та інших підрозділів УГА. На фотографії, люб’язно наданої паном Алексеєм Коничкем (alexej.konicek@seznam.cz), знаходиться його дід, десятник УГА Микола Валіґроцький, який походив з села Верхняківці Борщівського р-ну Тернопільської обл. На фото він стоїть у лівому верхньому ряді посередині.